Голка тип Куліковського, дитяча

Виконана з нержавіючої сталі довжиною 85 мм, вигнутий кінчик

Пункція гайморової (верхньощелепної) пазухи вже багато десятиліть вважається одним з найефективніших способів лікування запальної патології приносових пазух. Крім того, дана процедура має діагностичне значення, завдяки тому, що дозволяє оцінити характер процесу і кількість ексудату, а також визначити прохідність природного сполучення пазухи, встановити присутність крові в ній і запідозрити наявність тут якогось мягкотканого освіти.

У число показань для виконання пункції гайморової пазухи входять відсутність позитивного ефекту від консервативної терапії гострого або хронічного гаймориту; важкий стан пацієнта, що супроводжується головними болями і/або болями в районі навколоносових пазух; визначається при рентгенологічному або комп'ютерно-томографічних досліджень рівень рідини або скупчення крові в верхньощелепної пазусі (гематосинус); непрохідність її природного соустья. Крім того, виробляють пункцію для введення контрастної речовини при рентгенодіагностиці.

Протипоказаннями до маніпуляції служать аномалії розвитку, гіпо - та аплазія гайморової пазухи, гострі інфекції, тяжкі хронічні соматичні захворювання за типом декомпенсованого цукрового діабету, гіпертонічної хвороби і т. п. Відмовляються від пунктирування верхньощелепної пазухи і в ранньому дитячому віці.

Сама процедура досить проста і не вимагає тривалої підготовки. Остання включає в себе туалет порожнини носа і місцеву анестезію розчином 10%-ного лідокаїну або 2%-ного дикаїну в поєднанні з адреналіном. Виробляють пункцію голкою Куликівського, яку вводять під нижню носову раковину приблизно на відстані два сантиметри від її переднього кінця. Вибір цього місця для проколу обумовлений тим, що саме тут медіальна стінка верхньощелепної пазухи має найменшу товщину. При цьому голка обов'язково повинна бути звернена в бік зовнішнього кута ока відповідної сторони.

Если процедура выполнена правильно, то при проведении иглы через толщу кости после приложения совсем небольшого усилия отмечается возникновение характерного ощущения провала. Погружают иглу в пазуху приблизительно на пять миллиметров, в ряде случаев она может упереться в контрлатеральную стенку пазухи, поэтому после выполнения пункции следует сделать иглой несколько аккуратных, лёгких покачивающих движений либо аспирировать шприцом небольшой объём содержимого. Если это удаётся осуществить свободно, значит, игла находится непосредственно в просвете пазухи, иначе её приходится смещать на несколько миллиметров наружу.

Следующий шаг - это промывание растворами антисептиков. Если появляется необходимость, назначают повторное проведение пункции с промыванием гайморовой пазухи. Иногда с этой целью через пункционное отверстие устанавливают особый дренаж и все манипуляции осуществляют через него.

В плане осложнений пункции, следует отметить риск развития носового кровотечения вследствие повреждения сосудов (оно, как правило, незначительно по объёму и легко останавливается) и вероятность воздушной эмболии. Если прокалывают верхнюю стенку пазухи, возможна глазничная пункция, если же речь идёт о передней стенке - щёчная.

В последнее время всё больше распространяется мнение о нецелесообразности пункции гайморовой пазухи ввиду возможности консервативного лечения с использованием мощных антибактериальных препаратов, однако нужно учитывать тот факт, что при наличии блока естественного отверстия, а иногда и при вполне достаточной его функции патологическое содержимое не может быть полностью удалено никакими другими методами, кроме физических, то есть посредством промывания. В такой ситуации лекарственные средства подавляют острый процесс и нивелируют клиническую симптоматику, но оставшийся в верхнечелюстной пазухе гной приводит к хронизации гайморита. По сути, данные методы лечения хорошо дополняют друг друга и при наличии показаний назначаются в совокупности: эвакуация содержимого из гайморовой пазухи посредством аспирации улучшает её аэрацию и устраняет с поверхности слизистой раздражающий фактор, а антибиотики непосредственно борются с инфекционным агентом.